Клуб ораторської майстерності: П'ять порад від Сергія Пасюти

П'ять порад від Сергія Пасюти

Поради ніколи не бувають зайвими, а особливо коли це стосується ораторів-початківців і ці поради надає досвідчений красномовець. Член нашого клубу, Сергій Пасюта, вирішив поділитись п’ятьма основними порадами з починаючими ораторами, щоб їхні виступи були успішними.

Порада №1. Як готуватися до запланованої промови

  • Готуйтеся заздалегідь. Так, знаю, всі ми це робимо — відкладаємо справи на потім. Є велика спокуса залишити підготовку на останню ніч або взагалі готуватися за годину до промови. Сам кілька разів робив так і тому не раджу. Чому? Бо тоді вам не вистачає часу, щоб нормально продумати свій виступ, вибудувати структуру, підібрати приклади, відредагувати текст, підготувати ілюстрації, потренувати рухи на сцені та жести і банально вивчити свій виступ. Промова виходить сирою — вам це відомо, аудиторії це помітно, і всім від того ніяково. Ви варті найкращого, тому готуйтеся заздалегідь. Розраховуйте час так, щоб за день до виступу ви вже добре знали свою промову.
  • Сформулюйте одним реченням суть свого виступу, перш ніж писати його текст. Яку головну думку ви хочете донести до своїх слухачів? Це речення буде вашим дороговказом. Можете навіть винести його в заголовок чи використати у висновках.
  • Напишіть план промови, який відображає її логічну структуру. Пункти плану називайте двома-трьома словами. Можна писати ці кодові назви на стікерах і клеїти на стіну. Коли в процесі підготовки ви побачите, що якісь частини треба поміняти місцями, а якісь — взагалі викинути, завдяки плану це буде легше зробити. Крім того, коли є план, промову легше запам’ятати.
  • Прочитайте текст уголос кілька разів, коли він вже написаний. Щоразу засікайте час на секундомірі. Спробуйте трохи пришвидшити, а наступного разу — трохи уповільнити темп, щоб з’ясувати, як це впливає на тривалість промови. Змініть місця, які вам важко вимовляти, де «язик заплітається». Скоротіть текст, якщо виступ занадто довгий, або розширте деякі тези, якщо він занадто короткий. Наприклад, з моїм темпом сім хвилин виступу — це приблизно сторінка тексту.
  • Запишіть себе на диктофон, який є майже в кожному смартфоні. Це допоможе скоригувати інтонації та темп і вчити свою промову, вдягнувши навушники, наприклад, у транспорті.
Порада №2. Як запам’ятати свою промову

Отже, промову написано, але як її тепер найшвидше і найкраще запам’ятати, щоб не збитися під час виступу? Зараз я розповім про п’ять способів, які можна поєднувати між собою: картки, повторення, диктофон, прогулянки та ніч.
Спосіб перший: картки. Ви ділите текст виступу на окремі частини (тут допоможе план промови) і пишете кожну частину на окрему картку. Так ви задієте словесно-логічну і моторну пам’ять. Розмір картки підбираєте так, щоб вона зручно лягала у долоню. Для ролі карток підійдуть візитівки з чистою задньою стороною або стікери. На кожній картці пишете порядковий номер, першу фразу частини, потім короткий опис частини й останню фразу. Найбільш ледачі можуть просто роздрукувати текст промови, а потім розрізати аркуш. Коли картки готові, переходите до другого способу.
Спосіб другий: повторення. Ви і без мене це знаєте: щоб щось краще запам’ятати, це треба кілька разів повторити. Берете свої картки і читаєте їх уголос. Чому вголос? Бо так ви запам’ятовуєте не тільки текст, але й інтонації, гучність і паузи. Коли картка вміщається в долоню, зручно також тренувати рухи сценою і жести (додається рухова пам’ять).
Спосіб третій: диктофон. Я про нього вже казав у попередній пораді, але скажу ще раз. Коли ви вже відредагували свій текст і скоротили або подовжили його, щоб вкластися у відведений час, коли ви вже кілька разів прочитали його з аркуша і продумали інтонації та паузи, виразно прочитайте текст із аркуша ще раз і запишіть на диктофон свій «еталонний» виступ. Тепер вдягайте навушники і переходьте до четвертого способу.
Спосіб четвертий: прогулянка. Берете свої картки, берете диктофон із записом промови і вирушаєте гуляти. Суть способу в тому, що ви застосовуєте одразу кілька видів образної пам’яті, зокрема зорову і слухову. Під час прогулянки ваш мозок «прив′яже» частини промови до певних об’єктів, звуків чи запахів на вашому маршруті. Потім вам треба буде лише подумки повторити свою прогулянку, і текст виступу сам вирине з пам’яті без додаткових зусиль. Якщо погода не сприяє прогулянкам, можна прокласти маршрут у власній квартирі, наприклад, з балкону до спальні, зі спальні до вітальні, з вітальні до коридору, з коридору до кухні тощо.
Цей спосіб — дуже давній, перевірений ще Цицероном (тому його називають ще методом Цицерона, методом римської кімнати, палацом пам’яті або методом дороги). «Сам Цицерон успішно використовував цей метод. Зокрема, перед виступом у сенаті він тренувався у себе вдома, проголошуючи промову і переходячи при цьому з однієї кімнати в іншу. Щоразу, коли він переходив до наступної думки, то робив невеличку паузу й подумки поєднував відповідний розділ промови з певною частиною своєї оселі. А під час виступу в сенаті він подумки повторював свій шлях домівкою і міг виголосити всю промову, не використовуючи записи».
Спосіб п’ятий: ніч. Тут все просто. Нічний сон потрібен, щоб ваша промова записалася з оперативної в довготривалу пам’ять.

Порада №3. Куди подіти руки під час виступу

Текст виступу є, ви його навіть запам’ятали… А що робити з руками під час промови?
Відповідь на це питання краще знати ще перед тим, як вийдете на сцену. Тому жести руками варто потренувати вдома перед дзеркалом. Розгляньмо випадок, коли у вас під час виступу обидві руки вільні. Але подумайте заздалегідь, чи буде у вас у руці мікрофон, перемикач слайдів, планшет або зошит, і тренуйтеся вдома з аналогічним предметом.
Три зони для рук
Коли я кажу про положення рук, маю на увазі, насамперед, ваші долоні, бо вони найбільш виразні. В оратора є три умовні зони, де він може тримати руки:
  • Верхня — коли ваші долоні вище плечей. Це зона сильних емоцій. Це жести «Мама мія!», «О, Боже!», «Якого дідька!», «Віват!», «Ми чемпіони!», «Го-о-ол!» і подібні. Як бачите, всі вони зі знаком оклику. Такі жести характерні для емоційних промов, коли ви хочете надихнути слухачів і викликати у них сильні почуття.
  • Нижня — коли ваші долоні нижче талії. Це зона невпевненості, байдужості або спокою. Єдиний експресивний і не зовсім пристойний жест у цій зоні — «По цимбалах». Інші жести тут нагадують сценку «Затурканий учень не вивчив урок». Тому намагайтеся не тримати руки нижче талії.
  • Середня — ваші долоні рухаються в зоні вище талії та нижче плечей. Це зона спокійної, впевненої розмови. Більшість із ваших рухів руками варто робити саме в цій області. Саме про базові жести в цій області я розповім далі. Але спершу про те…
Яких жестів варто уникати:
 «Штрафний удар». Згадайте футболістів, які ставлять «стінку» перед штрафним ударом у власні ворота.
«Арештант». Руки за спиною, озброєні охоронці на вишках, ви тут не з власної волі.
«Ковбой». Великі пальці рук або в кишенях джинсів, або за ременем. Руки надійно зафіксовано, але увагу глядачів буде зосереджено не на вашому обличчі.
«Мелочь есть?». Руки в кишенях, ви або просите слухачів пошукати монетку, або самі її шукаєте.
«Я вам нічого не скажу». Руки перехрещені на грудях.
«Я не вивчив цей параграф». Долоні одна на одній, погляд у підлогу.

Дві базові позиції для рук

З базової позиції легко виводити всі інші корисні жести, якими ви будете супроводжувати свою промову.
  • Перша і найпростіша — «Спокій». Ваша спина рівна, плечі розслаблені, а руки вільно звисають уздовж тіла. Ви в будь-який момент можете підняти їх на рівень грудей і зробити доречний у цю мить жест. Але не варто робити рухи лише долонями нижче талії, на рівні кишень.
  • Друга і найзручніша — «Свічка» або «Кришталева куля». Уявіть, що ви несете у долонях невеличкий каганець зі свічкою або магічну кулю. Ваші лікті зігнуті майже під прямим кутом, а долоні — трохи вище талії, біля сонячного сплетіння. Так-так, між вашими долонями — маленьке сонечко. Ви можете сховати його від чужих очей, поклавши на одну долоню і накривши іншою. Або злегка охопити його, щоб одна рука торкалася іншу лише кінчиками пальців. Або уявити, що сонечко трохи виросло, і тепер ваші долоні не торкаються одна одної.
Сонячне сплетіння — центр вашого тіла. Тому з цієї позиції дуже зручно робити рухи руками в будь-який бік. Крім того, «сонечко» робить ваш виступ теплим і енергійним.

Порада №4. Що варто зробити за хвилину до виходу на сцену
Усі приготування завершено. За хвилину прозвучить ваше ім’я і настане ваша черга виходити на сцену. Час підготувати до промови своє тіло.
  1. Дихайте глибоко, щоб побороти хвилювання. Перед виступом хвилюються, нервуються, бояться всі. Це нормально. Це природна реакція організму на стрес. Тому перед виходом на сцену зробіть 5-10 повільних і глибоких вдихів і видихів. По-перше, це вас заспокоїть. По-друге, кров збагатиться киснем і донесе його до мозку. Вам буде легше думати, простіше підбирати слова і згадувати, що ви хотіли сказати.
  2. Розімніть м’язи, щоб позбутися скутості у рухах. Перед тренуванням у залі, перед пробіжкою або навіть перед танцем потрібно розігріти м’язи. Те саме стосується і промов, адже вам потрібно буде жестикулювати, рухатися сценою і говорити. Так-так, у вашому роті теж є м’язи! Без розминки ваші рухи будуть скутими, а вимова — не дуже чіткою. Підготувати тіло до промови можна навіть сидячи на стільці в залі. Стисніть кілька разів кулаки, підніміть і опустіть плечі, напружте і розслабте м’язи на ногах. Щоб розім’яти свій артикуляційний апарат, тобто м’язи рота, надуйте щоки, покажіть зуби («Си-и-и-р!»), складіть губи бантиком, проведіть язиком по верхніх і нижніх зубах, а потім згорніть його в трубочку. Щоб не дивувати сусідів такою розминкою, просто прикрийте рот долонею.
  3. Розправте спину, щоб впевненіше виглядати і краще звучати. Ваше тіло — мов музичний інструмент: щоби він звучав голосно і чисто, його потрібно правильно налаштувати. Випростайтеся, розправте плечі, підніміть підборіддя.
Чудово! Тепер ви готові виходити на сцену.

Порада №5. Як тримати контакт із аудиторією
Правило просте — дивитися своїм слухачам у вічі, щоб кожен з них бачив, що ви говорите саме до нього. Ви приділяєте увагу слухачеві, він приділяє увагу вам. Це обмін.
Сказати легко, але як це виконати, коли слухачів не двоє, а десятеро, двадцятеро, п’ятдесят або сто?
Порада така: діліть аудиторію на сектори і дивіться на яскраво вдягнену або просто симпатичну вам людину в центрі кожного сектора. Залежно від кількості слухачів, вам потрібно буде повернути голову, повернутися всім тілом або навіть підійти на інший бік сцени, щоб тримати контакт з усіма частинами аудиторії.

Маленька аудиторія — 18-20 людей. Подумки поділіть аудиторію на дві рівних частини: справа і зліва від вас. По черзі дивіться на людей з того та з іншого боку.
Середня аудиторія — 25-50 людей. Діліть аудиторію на чотири частини: спереду зліва і справа та ззаду зліва і справа. Переводьте погляд по черзі на кожен сегмент і трохи повертайте корпус в його бік.
Велика аудиторія — 75-100 людей. Тепер у вас шість або вісім сегментів. Відстань до слухачів більша, тому, щоб показати свою увагу до слухачів, недостатньо буде просто повернути голову або тулуб в їхній бік. Вам доведеться активно рухатися по сцені та підходити спочатку до однієї, потім до іншої частини аудиторії. 

І смайлики підказують мені останню, але не менш важливу пораду. 

Посміхайтеся!